куховарити
КУХОВА́РИТИ, рю, риш, недок. Готувати їжу; бути куховаром або куховаркою.
Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини, та на храми (Н.-Лев., II, 1956, 267);
[Ковшик:] А я думала тебе, куме, сьогодні ввечері в гості покликати. Цілий день куховарила, так старалася… (Корн., II, 1955, 269);
Горпина все життя куховарила на весіллях (Кучер, Трудна любов, 1960, 597).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куховарити — кухова́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- куховарити — див. працювати Словник синонімів Вусика
- куховарити — -рю, -риш, недок. Готувати їжу; бути куховаром або куховаркою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куховарити — КУХОВА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. Готувати їжу. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини, та на храми (І. Словник української мови у 20 томах
- куховарити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- куховарити — Куховарити, -рю, -риш гл. = кухарити. А ви думаєте, що нас в институті не вчили куховарити? Левиц. Пов. 128. Словник української мови Грінченка