1. Словник української мови в 11 томах

кучерики

КУ́ЧЕРИКИ, ів, мн. (одн. ку́черик, а, ч.). Зменш.-пестл. до ку́чері.

— Пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему [сьому] лісі: .. я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (Коцюб., II, 1955, 345);

Дрібно-дрібно закручені кучерики з мідними переливами й невеликі блакитні усміхнені очі пасували саме до такої рожевої шкіри, яка була в Сташки (Вільде, Сестри.., 1958, 378);

Людмилі Степанівні ще немає тридцяти років, та в неї вже блищить сивий кучерик, якраз над лобом (Донч., IV, 1957, 46);

*Образно. [Мавка:] В гаю я зривала кучерики з хмелю… (Л. Укр., III, 1952, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучерики — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. кучерики — -ів, мн. (одн. кучерик, -а, ч.). Зменш.-пестл. до кучері. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кучерики — КУ́ЧЕРИКИ, ів, мн. (одн. ку́черик, а, ч.). Зменш.-пестл. до ку́чері 1. – Пам'ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему [сьому] лісі: .. я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М. Словник української мови у 20 томах