1. Словник української мови в 11 томах

кювета

КЮВЕ́ТА, и, ж. Ванночка для обробки й промивання фотографічних та ін. пластинок та відбитків.

Кювета з розчином кислоти, в якій лежала мідна дошка, погойдувалася в міцних руках (Ільч., Серце жде, 1939, 143);

Під час проявлення слід ритмічно, але не швидко погойдувати кювету або пінцетом пересувати фотопапір у проявнику (Довідник фот., 1959, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кювета — кюве́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кювета — -и, ж. Посудина, признач. для дослідження рідин або газів оптичними методами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кювета — КЮВЕ́ТА, и, ж. Ванночка для обробки й промивання фотографічних та ін. пластинок та відбитків, а також травлення кліше. Кювета з розчином кислоти, в якій лежала мідна дошка, погойдувалася в міцних руках (О. Словник української мови у 20 томах