кінничий
КІННИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що ко́нюх.
Стояли вони [коні ] в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (Мур., Бук. повість, 1959, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кінничий — КІННИ́ЧИЙ, чого, ч., у знач. ім., рідко. Те саме, що ко́нюх. Стояли вони [коні] в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах