1. Словник української мови у 20 томах

кінничий

КІННИ́ЧИЙ, чого, ч., у знач. ім., рідко.

Те саме, що ко́нюх.

Стояли вони [коні] в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (І. Муратов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінничий — КІННИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що ко́нюх. Стояли вони [коні ] в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (Мур., Бук. повість, 1959, 7). Словник української мови в 11 томах