кінник
КІ́ННИК, а, ч., розм.
Те саме, що кінно́тник; кавалерист.
– Тоді .. близько від нас проходив фронт. Щоб не демаскувати себе, я дав розпорядження кінників в піхоту перевести (М. Шеремет);
Коли той туман ураз розвіявся, неначе з города спало важке козяче рядно, ми побачили повний город кінників (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кінник — I кінн`ик-а, ч., зах. Стайня. II к`інник-а, ч., розм., рідко. Те саме, що кіннотник; кавалерист. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кінник — КІ́ННИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що кінно́тник; кавалерист. — Тоді.. близько від нас проходив фронт. Щоб не демаскувати себе, я дав розпорядження кінників в піхоту перевести (Шер., В партиз. загонах, 1947, 39). Словник української мови в 11 томах
- кінник — Кінни́к, -ка м. = кінниця. Шух. І. 185. Словник української мови Грінченка