1. Словник української мови у 20 томах

кінно

КІ́ННО, присл., розм.

На коні, верхи.

Ті, що виходили піші, вертались кінно, на баских конях (М. Коцюбинський);

[Долорес:] Як ви могли сюди прибути? [Дон Жуан:] Кінно, а потім пішки (Леся Українка);

Засліплене від люті панство кінно вдарило на козаків (Я. Качура);

Хай кінно, хай пішо, завше мандрівне, аби тільки пісня, аби тільки рівня у віно (І. Калинець);

Ні перейти неможливо той рів, ані битися в ньому Кінно (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінно — кі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. кінно — присл., розм. На коні, верхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кінно — КІ́ННО, присл., розм. На коні, верхи. Ті, що виходили піші, вертались кінно, на баских конях (Коцюб., II, 1955, 78); [Долорес:] Як ви могли сюди прибути? [Д. Жуан:] Кінно, а потім пішки (Л. Укр., III, 1952, 339); Засліплене від люті панство кінно вдарило на козаків (Кач., II, 1958, 418). Словник української мови в 11 томах
  4. кінно — Кінно нар. Ha коняхъ. Слуги їдуть кінно округ воза. К. ЧР. 357. Словник української мови Грінченка