1. Словник української мови в 11 томах

кісся

КІССЯ́, я́, с. Держак коси ( див. коса́²).

На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Вишня, І, 1956, 315);

Семен збив свою косу з дерев’яного кісся і.. почав легенько стукати по ній мантачкою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 343).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кісся — кісся́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кісся — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. кісся — -я, с., зах. Держално коси (див. коса II), косовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кісся — КІССЯ́, я́, с. Держак коси (див. коса́²). Вийшли ми за ворота, понастромляли коси на кісся, як ратища (з переказу); На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Остап Вишня)... Словник української мови у 20 томах
  5. кісся — Кісся́, -сся́, -ссю́, -сся́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кісся — Кісся, -ся с. Рукоятка у косы, косовище. Шух. І. 169. Словник української мови Грінченка