лабуштан

ЛАБУШТА́Н, у, ч., бот., діал. Тоя.

В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (Коцюб., II, 1955, 313).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лабуштан — лабушта́н іменник чоловічого роду тоя діал. Орфографічний словник української мови
  2. лабуштан — -у, ч., бот., діал. Тоя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лабуштан — ЛАБУШТА́Н, у, ч., діал. Аконіт, тоя. В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. лабуштан — АКОНІ́Т (трав'яниста отруйна рослина з жовтими, синіми або фіолетовими квітками), ТО́Я рідше, ЛАБУШТА́Н діал. Аконіт ще здавна набув зловісної слави через свою отруйність (з журналу); Зірчасто рясніє між травами пахуча тоя (А. Турчинська); В тихім плесі потічка.. синів лабуштан (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  5. лабуштан — Лабуштан, -ну м. раст. Aconitum Cammarum. Шух. І. 21. Словник української мови Грінченка