1. Словник української мови в 11 томах

ладитися

ЛА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.

1. тільки 3 ос. Іти успішно, вдало; удаватися.

Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (Вас., І, 1959, 101);

Розмова в них не ладилась. Казимир щось не договорював (Скл., Легенд. начдив, 1957, 23);

Після весілля в Глущуків почало не ладитись життя (Чорн., Потік.., 1956, 71);

// безос.

, з чим і без додатка. Як не ладиться, то й у печі не гориться (Номис, 1864, № 1700);

Зі спектаклем, вже зовсім готовим, щось не ладилось (Коцюб., II, 1955, 136);

Добре мені стало жити на білому світі. І на роботі ладиться.., і дома просто-таки рай (Вільде. Винен.., 1959, 4);

// Бути злагодженим, гармонійним (про спів, гру).

Мусадзе слухняно заграв. І хоч співали вони стократ гірше, ніж звичайно, проте тепер пісня вже ладилася (Собко, Біле полум’я, 1952, 131).

2. до чого, на що, куди і без додатка, розм. Те саме, що готува́тися 1; лагодитися (у 1 знач.).

Але поки монголи радились і ладились до ударного приступу, Максим також не дрімав (Фр., VI, 1951, 82);

Ладяться козаки в дорогу; Семен з ними (Вовчок, І, 1955, 91);

// з інфін. Мати намір що-небудь зробити.

Вуздечка роздирала йому [коневі] губи, і він ладився стати дибки під залізною рукою свого господаря (Тулуб, Людолови, 1957, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ладитися — ла́дитися: приготовляться [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. ладитися — ла́дитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ладитися — Ла́дитися. Готуватися. Сонце ладило ся заходити і на заході запалало небо рожевим блеском (Коб., Б., 1899, 35, 3). Українська літературна мова на Буковині
  4. ладитися — див. готуватися; збиратися Словник синонімів Вусика
  5. ладитися — -джуся, -дишся, недок. 1》 тільки 3 ос. Іти успішно, вдало; виходити на добре. || безос., з чим і без додатка. || Бути злагодженим, гармонійним (про спів, гру). 2》 до чого, на що, куди і без додатка, розм. Те саме, що готуватися 1); лагодитися (у 1 знач.). || з інфін. Мати намір що-небудь зробити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ладитися — ЛА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. 1. тільки 3 ос. Іти успішно; удаватися (про справи, про розмову). Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (С. Васильченко); Розмова в них не ладилась. Казимир щось не договорював (С. Словник української мови у 20 томах
  7. ладитися — ла́дитися готуватися (ст): Так само ладиться завиванець із іншої птиці, пантарки, товстого когута та курки (Ліщинська)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ладитися — ГОТУВА́ТИСЯ (здійснювати підготовку до чого-небудь), ПІДГОТОВЛЯ́ТИСЯ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИСЯ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИСЯ, ГОТО́ВИТИСЯ, НАГОТО́ВЛЮВАТИСЯ, НАГОТОВЛЯ́ТИСЯ, ЛА́ГОДИТИСЯ, НАЛА́ГОДЖУВАТИСЯ, ЛАДНА́ТИСЯ, ЛАШТУВА́ТИСЯ, НАЛАШТО́ВУВАТИСЯ, НАЛА́ДЖУВАТИСЯ... Словник синонімів української мови
  9. ладитися — Ладитися, -джуся, -дишся гл. 1) = лагодитися 1. Умірать ладься. Ном. № 10128. Став пан у дорогу ладитись. МВ. І. 46. 2) = лагодитися 2. 3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться. Ном. № 1700. Словник української мови Грінченка