ладитися

ГОТУВА́ТИСЯ (здійснювати підготовку до чого-небудь), ПІДГОТОВЛЯ́ТИСЯ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИСЯ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИСЯ, ГОТО́ВИТИСЯ, НАГОТО́ВЛЮВАТИСЯ, НАГОТОВЛЯ́ТИСЯ, ЛА́ГОДИТИСЯ, НАЛА́ГОДЖУВАТИСЯ, ЛАДНА́ТИСЯ, ЛАШТУВА́ТИСЯ, НАЛАШТО́ВУВАТИСЯ, НАЛА́ДЖУВАТИСЯ, ЛА́ДИТИСЯ розм., РИХТУВА́ТИСЯ розм., ПРИЛА́ДЖУВАТИСЯ розм., РИШТУВА́ТИСЯ розм., ВИГОТОВЛЯ́ТИСЯ діал.; ЗБИРА́ТИСЯ, СПОРЯДЖА́ТИСЯ, РЯДИ́ТИСЯ заст., ЗНАРЯДЖА́ТИСЯ діал., ЗРЯДЖА́ТИСЯ діал. (перев. у дорогу). — Док.: підготува́тися, підгото́витися, приготува́тися, пригото́витися, наготува́тися, нагото́витися, нала́годитися, наладна́тися, налаштува́тися, нала́дитися, нарихтува́тися, прила́дитися, зібра́тися, споряди́тися, знаряди́тися, зряди́тися. Полк саме готувався форсувати річку (О. Гончар); На естраді вже оркестр приготовлявсь (П. Тичина); Мар'ян притаївся за дверима з сокирою в руці — приготувався боронити маєток (С. Чорнобривець); Йосипенко, уступаючи у сіни, почав обтирати ноги, викашлюватись, готовитись до стрічі (Панас Мирний); В цей час у приміщенні щось забрязкотіло, і назустріч Денисові виринув з порожнім відром німець. Роман наготувався стрибнути братові на допомогу (О. Гончар); Гурт заворушився і наготовився рушати (Ю. Смолич); Слуги лагодились в дорогу, запрягали коні (І. Нечуй-Левицький); Налагоджується (Ономай) йти (Леся Українка); На вороній воді вихлюпується дикий птах, полоще біле крило, ладнається у вирій (К. Гордієнко); Люди лаштувались виїжджати на схід (О. Гуреїв); От він налаштувавсь писати (А. Кримський); Наладжуватися на ярмарок; Ладяться козаки в дорогу (Марко Вовчок); Поки Неля рихтувалася до поїздки, Гаманюк гасав по місту за подарунками (М. Ю. Тарновський); — Ви заскоро приладилися, — сказав я до обох пань, поглянувши потім на свій годинник (О. Кобилянська); Треба мерщій риштуватись та в похід рушати (Б. Грінченко); Настя нагадала, що треба виготовлятися до поминального обіду (Л. Яновська); Тарас Григорович став збиратися в дальшу путь (З. Тулуб); З ним споряджався в раптовий похід і мій батько (І. Цюпа); Пріч рядися, а хліб сій (М. Номис); Катерина.., слова не мовивши, подалася знаряджатися в дорогу (Л. Яновська); Почав мій Данило в дорогу зряджатись (Марко Вовчок).

ЗБИРА́ТИСЯ (мати намір робити щось), ГОТУВА́ТИСЯ, ГОТО́ВИТИСЯ рідше, ПРИГОТОВЛЯ́ТИСЯ, НАЦІ́ЛЮВАТИСЯ, НАЦІЛЯ́ТИСЯ, НАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИСЯ, НАЛАШТО́ВУВАТИСЯ, НАРЯДЖА́ТИСЯ, НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм., РИХТУВА́ТИСЯ розм., РИШТУВА́ТИСЯ розм., НАВА́ЖУВАТИСЯ рідко. — Док.: зібра́тися, приготува́тися, пригото́витися, наці́литися, намі́ритися, замі́ритися, примі́ритися, приміря́тися, нала́дитися, налаштува́тися, наряди́тися, наста́витися, нарихтува́тися, нава́житися. — Знаєте, кілька разів уже Голодний Степ збиралися зрошувати (І. Ле); Юра спокійно лягає, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Ю. Смолич); Загострила (тривога) увагу всіх на одному: хто націлявся забити Логвина (Г. Епік); Тато бере казанок і наміряється з ним піти до річечки (М. Стельмах); Разом замірялись (Васильок з Гервазієм) тікати в прерії та пампаси на вільне життя (Ю. Смолич); Кінь підпав на задні ноги.. Вуздечка роздирала йому губи, і він ладився стати дибки (З. Тулуб); Вона швидко.. готує насіння жита, бере лопату, рихтується сіяти (С. Чорнобривець). — Пор. 1. готува́тися, заду́мати, I. 1. планува́ти.

УДАВА́ТИСЯ (ВДАВА́ТИСЯ) (завершуватися, здійснюватися успішно), ВИХО́ДИТИ, ЛА́ДИТИСЯ, ЛАДНА́ТИСЯ розм., ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ рідше) розм.; ВИТАНЦЬО́ВУВАТИСЯ розм. — Док.: уда́тися (вда́тися), ви́йти, ви́горіти, ви́танцюватися. Грицько мучився зараз, хоч і намагався приховати це і розповідати якомога спокійніш. І це йому навіть удавалося (А. Головко); Банкет вийшов на славу (Панас Мирний); Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (С. Васильченко); Сподіваюсь, що і з "Хліборобом" діло вигорить (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ладитися — ла́дитися: приготовляться [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. ладитися — ла́дитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ладитися — Ла́дитися. Готуватися. Сонце ладило ся заходити і на заході запалало небо рожевим блеском (Коб., Б., 1899, 35, 3). Українська літературна мова на Буковині
  4. ладитися — див. готуватися; збиратися Словник синонімів Вусика
  5. ладитися — -джуся, -дишся, недок. 1》 тільки 3 ос. Іти успішно, вдало; виходити на добре. || безос., з чим і без додатка. || Бути злагодженим, гармонійним (про спів, гру). 2》 до чого, на що, куди і без додатка, розм. Те саме, що готуватися 1); лагодитися (у 1 знач.). || з інфін. Мати намір що-небудь зробити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ладитися — ЛА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. 1. тільки 3 ос. Іти успішно; удаватися (про справи, про розмову). Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (С. Васильченко); Розмова в них не ладилась. Казимир щось не договорював (С. Словник української мови у 20 томах
  7. ладитися — ла́дитися готуватися (ст): Так само ладиться завиванець із іншої птиці, пантарки, товстого когута та курки (Ліщинська)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ладитися — ЛА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. 1. тільки 3 ос. Іти успішно, вдало; удаватися. Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (Вас., І, 1959, 101); Розмова в них не ладилась. Казимир щось не договорював (Скл., Легенд. Словник української мови в 11 томах
  9. ладитися — Ладитися, -джуся, -дишся гл. 1) = лагодитися 1. Умірать ладься. Ном. № 10128. Став пан у дорогу ладитись. МВ. І. 46. 2) = лагодитися 2. 3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться. Ном. № 1700. Словник української мови Грінченка