ладнати

ЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді.

Він з братом ладнає (Сл. Гр.);

// Знаходити шляхи до злагоди, примирення; порозуміватися.

[Мекдугел:] Негайно їдьте до Геррісона. Ви найшли того йолопа, ви й ладнайте з ним (Ірчан, І, 1958, 250).

2. перех. Те саме, що ла́годити 1.

Десь поділись, Загубились Гудзики на комірці. Став ладнати, Пришивати — Зшив [Неумійко] з сорочкою штанці (Бойко, Ростіть.., 1959, 103);

Дівчата з високо підтиканими спідницями, з заступами в руках стоять у нафтовому рові. Вони ладнають рівчак (Донч., II, 1956, 256);

// Приводити в лад, у порядок.

Валка підходила до міста. Погоничі ладнали на віслючках вантаж (Досв., Гюлле, 1961, 110);

Молода, гарненька дівчина Жура чепуриться перед великим дзеркалом, ладнає зачіску (Коч., II, 1956, 509).

3. перех. Те саме, що готува́ти 1; лагодити (у З знач.).

Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати вози з рублями для возовиці (Н.-Лев., II, 1956, 275);

Хлопці чистять сідла-ладнають у бій (Гер., Поезії, 1950, 113);

У великій хаті, стомлена щоденною працею, Параска ладнала вечерю поважним гостям (Ле, Ю. Кудря, 1956, 109).

4. перех., розм. Те саме, що роби́ти 2; виготовляти.

Ми мали Дніпро форсувати. Сапери ладнали плоти (Нагн., Пісня.., 1949, 119).

5. перех. Припасовувати, прикріплювати до чого-небудь; установлювати десь.

Дітлахи ладнають сітку, щоб чорних крабів наловить (Забіла, Одна сім’я, 1950, 67);

Мася мовчки їла. Митро коні ладнав до ясел (Свидн., Люборацькі, 1955, 53);

Ант.. одіклав набік комишину, до якої готувався ладнати залізце (Скл., Святослав, 1959, 9);

Двоє фізкультурників вносять маленький столик і стілець і ладнають їх біля брами (Коч., II, 1956, 73).

6. перех., розм. Те саме, що шикува́ти.

Гурт бійців збільшувався, і старий робітник почав їх ладнати (Панч, О. Пархом., 1939, 86).

7. перех. Те саме, що налаго́джувати; настроювати (у 1 знач.).

*Образно. Може, здалося — снилось мені, Що птахи в небі ладнають струни (Гірник, Сонце.., 1958, 55);

Бичуючи брехню, розпусту і пороки. Серця ладнаючи на новий стрій високий, Пощо, сатирику, ти з ліхтарем своїм Так прикрадаєшся під цей веселий дім? (Рильський, І, 1956, 80).