ладно
ЛА́ДНО, розм. Присл. до ла́дний¹ 1, 2, 5.
Безусий, підтягнутий ладно. Сидить за прицілом солдат (Гірник, Друзі.., 1953, 50);
Одягла [Таня] ..темно-синє, ладно підігнане по її невеличкій фігурі пальто (Ряб., Жайворонки, 1957, 113);
Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці,.. приходив і просив їх прийняти до гурту (Чаб., Балкан, весна, 1960, 370);
Птахи ладно співали, а найчастіше вчувався голос зозулі (Мур., Бук. повість, 1959, 28);
// у знач. присудк. сл. Добре, приємно комусь.
Сиджу коло мами, ладно мені, а за школу забув (Стеф., III, 1954, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ладно — ла́дно прислівник гарно, красиво; вдало зроблено; злагоджено, гармонійно незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- ладно — розм. Присл. до ладний I 1), 2), 5). || у знач. присудк. сл. Добре, приємно комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ладно — ЛА́ДНО, розм. Присл. до ла́дний¹ 1, 2, 5. Вона була невисока, з ладно скроєною фігурою (О. Авраменко, В. Авраменко); Так ладно говорите, як і личить поетові. Тверезо так... — посміхнувся Рогатинець (Р. Іваничук); Одягла [Таня] .. Словник української мови у 20 томах
- ладно — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал. Словник синонімів української мови