лайливець
ЛАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто лається, має звичку лаятися.
[Терентій:] За кордон такого лайливця, коли б я був царем, .. я б не пустив (Довж., І, 1958, 401).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лайливець — лайли́вець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- лайливець — див. сердитий Словник синонімів Вусика
- лайливець — -вця, ч., рідко. Той, хто лається, має звичку лаятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лайливець — ЛАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто лається, має звичку лаятися. [Терентій:] За кордон такого лайливця, коли б я був царем, .. я б не пустив (О. Довженко); Лайливці мудрих, ганьбителі великих предків! Окрім своїх сентенцій, для них нема святого (Василь Шевчук). Словник української мови у 20 томах