1. Словник української мови в 11 томах

лайливий

ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який є лайкою ( див. ла́йка¹), містить у собі лайку.

Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (Рильський, III, 1956, 244);

Лайливе Кіндратове слово зачепило за живе Параску Дмитрівну, бо приховувало в собі натяк на їхні колишні взаємини (Дмит., Наречена, 1959, 209).

2. Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини).

— Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165);

Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (Добр., Тече річка.., 1961, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лайливий — лайли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лайливий — Образливий; (жанр) лихослівний, лихомовний, пашквільний; (хто) сварливий, злоязикий, чорноротий. Словник синонімів Караванського
  3. лайливий — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  4. лайливий — -а, -е. 1》 Який є лайкою (див. лайка I), містить лайку. 2》 Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лайливий — ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який є лайкою (див. ла́йка¹), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (М. Словник української мови у 20 томах
  6. лайливий — СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЛАЙЛИ́ВИЙ, ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. лайливий — Лайли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лайливий — Лайливий, -а, -е 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк. Словник української мови Грінченка