1. Словник української мови в 11 томах

лебедіти

ЛЕБЕДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., діал.

1. Говорити неясно, неправильно вимовляючи слова; лепетати (про дітей).

Дивився [Семен] у вікна, і причувалося йому, як діти лебеділи: — Тату! Сцо нам ви плинесли з міста?.. (Ірчан, II, 1958, 314);

// Говорити незв’язно, нерозбірливо; белькотати.

— Да-да-да!..— лебедів зовсім розварений інспектор, усідаючись на бричку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 107);

// Звертатися до кого-небудь ласкавими, ніжними словами.

Ержі незабаром прокинулась і заплакала. Маргіт тривожно нахилилась над нею, щось ласкаво лебеділа до немовляти (Гончар, Новели, 1954, 55);

*Образно. Смеречина шумілалегоньким [легеньким] шумом і нашіптувала.., що сеї ночі буде їх любість обіймати, і на ручках заколисувати, і над личком лебедіти (Черемш., Тв., 1960, 49).

2. Настирливо або слізно просити; жалібно молити.

— Змилуйтеся,даруйте життв [життя] що я вам винен?..— лебедів хлопчина, коли Сенько ухватив його за ковнір сорочки і підняв праву руку над його головою (Фр.,УІІІ, 1952,190);

З усіх боків тяглися до нього старці: сліпі, безногі — гугняво лебеділи милостині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).

3. Співати, наспівувати (звичайно жалібні мелодії).

Зачав пісню лебедіти слізними словами (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лебедіти — Жалісно говорити, з слізьми просити [VII] — жалісно говорити, слізно просити [VI] — жалісно просити [XII] — слізно просити [I] Словник з творів Івана Франка
  2. лебедіти — лебеді́ти дієслово недоконаного виду лепетати діал. Орфографічний словник української мови
  3. лебедіти — див. співати Словник синонімів Вусика
  4. лебедіти — -джу, -диш, недок., діал. 1》 Говорити неясно, неправильно вимовляючи слова; лепетати (про дітей). || Говорити незв'язно, нерозбірливо; белькотати. || Звертатися до кого-небудь ласкавими, ніжними словами. 2》 Настирливо або слізно просити; жалібно вмоляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лебедіти — ЛЕБЕДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. Говорити неясно, неправильно вимовляючи слова; лепетати (про дітей). Дивився [Семен] у вікна, і причувалося йому, як діти лебеділи: – Тату! Сцо нам ви плинесли з міста?.. Словник української мови у 20 томах
  6. лебедіти — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
  7. лебедіти — Лебедіти, -джу, -диш гл. 1) Настойчиво и слезливо просить, клянчить. 2) Напѣвать, пѣть. Зачав пісню лебедіти слізними словами. Млак. 92. Словник української мови Грінченка