леговище
ЛЕГОВИ́ЩЕ, а, с., діал. Те саме, що лі́гвище.
Ціла та громада мала обступити медведяче леговище і очистити його доразу від поганого звіра (Фр., VI, 1951, 10);
Кипить самовар, діти п’ють чай з молоком, а жінка плете щось гачечком. На нього війнуло.. тим знайомим теплом їдальні, молока з чаєм.. і котом, що вічно валявсь на канапі. Леговищем людини, ситим спокоєм (Коцюб., II, 1955, 285).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- леговище — легови́ще іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- леговище — -а, с., діал. Те саме, що лігвище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- леговище — див. берлога Словник чужослів Павло Штепа
- леговище — ЛЕГОВИ́ЩЕ, а, с., діал. Лігвище. Ціла та громада мала обступити медведяче [ведмедяче] леговище і очистити його доразу від поганого звіра (І. Франко); Кипить самовар, діти п'ють чай з молоком, а жінка плете щось гачечком. На нього війнуло .. Словник української мови у 20 томах
- леговище — ЛІ́ГВО (заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина), ЛІ́ГВИЩЕ, ТИ́РЛО, ЛЕГО́ВИЩЕ діал.; КУБЛО́ (також заглиблення для плазунів); КУ́БЛИЩЕ, БАРЛІ́Г, БАРЛО́ГА, ГАЙНО́ розм., ГА́ВРА діал., МА́ТОЧНИК діал. (лігво ведмедя); ВОВКІВНЯ́ (вовче лігво). Словник синонімів української мови