легітимізм
ЛЕГІТИМІ́ЗМ, у, ч. Реакційний політичний напрям у Західній Європі ХІХ-ХХст. (переважно у Франції), який відстоював спадкове право певної династії, скинутої революцією, на владу як головний принцип державного устрою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легітимізм — легітимі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- легітимізм — -у, ч. Політичний напрям у Західній Європі 19-20 ст. (перев. у Франції), який обстоював спадкове право певної династії, скинутої революцією, на владу як головний принцип державного устрою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легітимізм — ЛЕГІТИМІ́ЗМ, у, ч. Політичний напрямок у Західній Європі ХІХ-ХХст. (виник у Франції), який полягає у поверненні спадковим володарям втрачених ними територій і неприпустимості розпоряджатися ними, якщо легітимний володар формально від них не відмовився. Словник української мови у 20 томах
- легітимізм — МОНАРХІ́ЗМ (реакційний політичний напрям, що відстоює монархію); ЛЕГІТИМІ́ЗМ (перев. у Франції ХІХ — ХХ ст.). Словник синонімів української мови