1. Словник української мови в 11 томах

легітимувати

ЛЕГІТИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., юр. Визнавати або підтверджувати законнісіь якого-небудь права або повноваження.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легітимувати — легітимува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. легітимувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., юр. Визнавати або підтверджувати законність якого-небудь права або повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легітимувати — Засвідчувати, засвідчити, позасвідчувати, посвідчувати, посвідчити, див. легалізувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. легітимувати — ЛЕГІТИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, юр. Визнавати або підтверджувати законність якого-небудь права або повноваження. Іменний цінний папір легітимує свого утримувача у якості суб'єкта зазначеного у ньому права (з мови документів)... Словник української мови у 20 томах