легітимувати
ЛЕГІТИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, юр.
Визнавати або підтверджувати законність якого-небудь права або повноваження.
Іменний цінний папір легітимує свого утримувача у якості суб'єкта зазначеного у ньому права (з мови документів);
Широке розуміння демократії як цінності, що легітимує економічний, суспільний та політичний лад, є новим у вітчизняній конституційній парадигмі (із журн.);
Бізнесу необхідно легітимувати свої капітали, зберегти економічну потужність держави, щоб не виявитися в результаті бізнес-додатками великих зарубіжних бізнес-груп чи транснаціональних корпорацій (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легітимувати — легітимува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- легітимувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех., юр. Визнавати або підтверджувати законність якого-небудь права або повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легітимувати — Засвідчувати, засвідчити, позасвідчувати, посвідчувати, посвідчити, див. легалізувати Словник чужослів Павло Штепа
- легітимувати — ЛЕГІТИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., юр. Визнавати або підтверджувати законнісіь якого-небудь права або повноваження. Словник української мови в 11 томах