1. Словник української мови в 11 томах

ледащо

ЛЕДА́ЩО, а, ч. і с., зневажл.

1. Те саме, що ле́дар.

Таке ледащо той одинчик, що господи! Ні за що — і за холодну воду не возьметься, а все тільки на печі сидить (Укр.. казки, легенди.., 1957, 101);

— Черев твою жінку, через оте ледащо та я буду на старість таке лихо терпіти! (Н.-Лев., II, 1956, 299);

— Ледащо! Кобили приборкати нездатний (Шиян, Баланда, 1957, 137);

*Образно. Завзято погейкує хлопець: — ..Мели ногами, старий ледащо, пересувайся! (Чаб., Балкан. весна,1960,87).

2. Людина, яка поводить себе легковажно, безпутно.

Не лай мене, моя мати. Ніколи ні за що,— Полюбила козаченька П’яницю й ледащо (Чуб., V, 1874, 206);

— Вони, мене не знавши, подумають, що я який-небудь ледащо, що тільки зводжу тебе з ума (Кв.-Осн., II, 1956, 50);

Ізогнеться стан високий. Брови полиняють, І незчуєтесь, а люди Сміючись згадають Ваші літа молодії, Та й скажуть — ледащо! (Шевч., І, 1963, 160);

// Уживається як лайливе слово.

Навкулачках якесь ледащо, взявши в жменю шматок заліза, трохи не проломило йому голови (Барв., Опов.., 1902, 177);

Сказали б раніше, нізащо. Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо, У зрадники можеш піти! (Перв., II, 1958, 251);

// перен. Про непридатну, зіпсовану річ.

Зима! Кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що (Номис, 1864, № 561).

◊ Леда́що но́сить кого — про непотрібне ходіння, вештання.

[Мар’яна:] Де вас ледащо носить? Уже і гулять нема коли: скоро буде північ! (Вас., III, 1960, 15);

Пусти́тись в леда́що — стати безпутною людиною.

Батьки, які синів не вчили, .. Кипіли в нефті [нафті] в казанах; Що через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в ні нащо (Котл., І, 1952, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледащо — леда́що іменник чоловічого або середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ледащо — ЛЕДАР; (людська потолоч) лотр, жм. посмітюха. Словник синонімів Караванського
  3. ледащо — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  4. ледащо — -а, ч. і с., зневажл. 1》 Те саме, що ледар. 2》 Людина, яка поводить себе легковажно, безпутно. || Уживається як лайливе слово. || перен. Про непридатну, зіпсовану річ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ледащо — ЛЕДА́ЩО, а, ч. і с., зневажл. 1. Те саме, що ле́дар. Таке ледащо той одинчик, що Господи! Ні за що – і за холодну воду не возьметься, а все тільки на печі сидить (з казки); Ніхто й не знає, що він таке ледащо, що й таки зовсім бездільник (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. ледащо — леда́що но́сить кого, фам. Уживається для вираження незадоволення тим, хто невчасно або довго десь ходить, їздить, перебуває. (Мар’яна:) Де вас ледащо носить? Уже і гулять нема коли: скоро буде північ! (С. Васильченко). неха́й (хай, бода́й і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  7. ледащо — БЕЗПУ́ТНИК розм. (той, хто поводиться легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), ЛЕДА́ЩО зневажл. (Сестра Серахвима:) Отак вона завжди: як п'яницю, то й криє, безпутника якого, то й покриває (Панас Мирний); — Вони, мене не знавши, подумають... Словник синонімів української мови
  8. ледащо — Леда́що, -ща, -щу, -щом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ледащо — Ледащо, -ща с. 1) Лѣнтяй. Ой роблю я, роблю, — робота ні за що: люде кажуть і говорять: сирота ледащо. н. п. Ледащо неробоче. Котл. Ен. VI. 17. 2) Негодникъ, негодница, безпутный, безпутная. Добрий доброго слова боїться, а ледащо й побою не бюїться. Ном. Словник української мови Грінченка