лепет
ЛЕ́ПЕТ, у, ч.
1. Те саме, що лепета́ння.
Харитя своїм дитячим лепетом прохала у бога здоров’я слабій матусі (Коцюб., І, 1955, 15);
Вони, дивлячись на кумедні порухи маленьких рученят, на незрозумілий лепет і усмішки маленької, і собі усміхалися (Коцюба, Нові береги, 1959, 159).
2. чого і без додатка, перен. Тихий невиразний шум.
Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дн. Чайка, Тв., 1960, 255);
Вже холод осені я в теплім вітрі чую, і в листя лепеті, і в сонячнім вогні (Сос., Щастя.., 1962, 188).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лепет — ле́пет іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лепет — див. балаканина; звучання Словник синонімів Вусика
- лепет — -у, ч. 1》 Те саме, що лепетання. 2》 чого і без додатка, перен. Тихий невиразний шум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лепет — ЛЕ́ПЕТ, у, ч. 1. Те саме, що лепета́ння. Харитя своїм дитячим лепетом прохала у Бога здоров'я слабій матусі (М. Коцюбинський); Вони, дивлячись на кумедні порухи маленьких рученят, на незрозумілий лепет і усмішки маленької, і собі усміхалися (Г. Коцюба). Словник української мови у 20 томах
- лепет — I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Н перев. поет., ШТУ́РМА заст., ЯСИНА́ заст., ЛО́СКІТ діал., ОГРО́М діал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТ розм., ЛЕ́ПЕТ розм., ЛО́ПІТ розм., ПО́ШУМ поет., ШВА́РКІТ діал. Словник синонімів української мови