1. Словник української мови в 11 томах

лепта

ЛЕ́ПТА, и, ж.

1. У стародавньому Єрусалимі та в Греції — дрібна монета.

2. перен., книжн. Посильне подаяння, пожертвування або милостиня.

[Марина (дає гроші):] Візьми, дідусю, і від мене лепту (Кроп., V, 1959, 490);

— Та хіба можна віддати таке добро! Самих прочан сила-силенна — і кожен несе свою лепту монастиреві (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124).

3. перен., уроч. Вклад у яку-небудь суспільну справу.

Працюй, освічуй людей. Клади й свою лепту на користь добра світового, людськості, правди (Тесл., Вибр., 1950, 90);

У тісній співдружності з нами [киргизами] працює ряд українців, які вносять посильну лепту в розвиток мистецтва Радянської Киргизії (Мист., 6, 1957, 24);

Кожна людина, живучи в комуністичному суспільстві, повинна вносити лепту своєю працею в будівництво і дальший розвиток цього суспільства (Рад. Укр., 9.IV 1959, 2);

// Частка чого-небудь.

Слава тобі, Шафарику.. Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту — думу немудрую Про чеха святого (Шевч., І, 1951, 263);

— Загальні збори чернігівського [гуртка] .. несуть Вам [М. В. Лисенку] сьогодні й свою лепту признання й подяки (Коцюб., III, 1956, 252);

А з другого боку, і комітет театральний прикинув свою лепту до того розстрою [трупи] (Фр., XVI, 1955, 101).

◊ Ле́пта вдови́ці — порівняно невеликий, убогий вклад у що-небудь спільне.

Це б то, бачиш, лепта удовиці (Номис, 1864, № 4583);

Будь ти й мені за ознаку надії, Що не потоне народ наш без сліду в народностях інших, Що до скарбниці, до вічного поступу інших народів Він хоч убогую лепту вдовиці успіє вложити (Сам., І, 1958, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лепта — Ле́пта: — тут: посильний грошовий внесок [51] Словник з творів Івана Франка
  2. лепта — ле́пта іменник жіночого роду внесок книжн. Орфографічний словник української мови
  3. лепта — Ле́пта, перен. Вклад у яку-небудь спільну справу. Завзиваємо їх [буковиньских Українців], щоби причинили ся і своєю лептою до пошанованя найбільшого Українця[... Українська літературна мова на Буковині
  4. лепта — -и, ж. 1》 У стародавніх Єрусалимі та Греції – дрібна монета. 2》 Розмінна монета Греції. 3》 перен., книжн. Посильне подаяння, пожертвування або милостиня. 4》 перен., уроч. Вклад у яку-небудь суспільну справу. || Частка чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лепта — ЛЕ́ПТА, и, ж. 1. У стародавньому Єрусалимі та в Греції – дрібна монета. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепти [до храмової скарбниці] (Біблія. Пер. І. Огієнка). 2. перен., книжн. Посильне подаяння, пожертвування або милостиня. Словник української мови у 20 томах
  6. лепта — ле́пта (грец. λεπτόν) 1. Дрібна давньогрецька мідна монета. 2. Розмінна монета Греції, 1/100 драхми. 3. Переносно – посильний внесок у будь-яку спільну справу. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. лепта — ле́пта вдови́ці. Порівняно невеликий, посильний вклад у що-небудь спільне. Це б то, бачиш, лепта удовиці (М. Номис); Будь ти й мені за ознаку надії, Що не потоне народ наш без сліду в народностях інших, Що до скарбниці... Фразеологічний словник української мови
  8. лепта — рос. лепта 1. Розмінна монета Греції, що дорівнює 1/100 драхми. 2. Переносно-по-сильний внесок у будь-яку справу. Eкономічна енциклопедія
  9. лепта — Ле́пта, -ти ж. Лепта. Спасибі, друже мій убогий, — ти, знаю, лепту розділив свою єдину. Шевч. 561. Словник української мови Грінченка