1. Словник української мови в 11 томах

лицемірний

ЛИЦЕМІ́РНИЙ, а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити.

— Колись і мене [піп] назвав антихристом. — Невже антихристом?.. — сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (Н.-Лев., IV, 1956, 154);

// Сповнений лицемірства; нещирий.

Люди плакали і кричали, а мені лицемірними здались і їхні жалі, і страх злочину (Коцюб., II, 1955, 365);

На полірованих могильних плитах рябіли написи, за якими вгадувалися і справжня, непідробна туга, і лицемірні зітхання (Руд., Остання шабля, 1959, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лицемірний — лицемі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лицемірний — Нещирий, лукавий, криводушний, двоєдушний, фарисейський, фалшивий; (- співчуття) удаваний; п! ПІДСТУПНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. лицемірний — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  4. лицемірний — -а, -е. Який лицемірить, здатний лицемірити. || Сповнений лицемірства; нещирий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лицемірний — Облудний, удаваний, роблений, нещирий, брехливий, дурисвітський, див. фальшивий Словник чужослів Павло Штепа
  6. лицемірний — ЛИЦЕМІ́РНИЙ, а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити. – Колись і мене назвав [піп] антихристом. – Невже антихристом?.. – сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (І. Нечуй-Левицький); // Сповнений лицемірства; нещирий. Словник української мови у 20 томах
  7. лицемірний — ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  8. лицемірний — Лицемірний, -а, -е Лицемѣрный. Словник української мови Грінченка