ложечка

ЛО́ЖЕЧКА, и, ж.

1. Зменш. до ло́жка.

Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (Н.-Лев., II, 1956, 74);

Опущена в гарячий чай металева ложечка, дістаючи теплоту від чаю, нагрівається (Фізика, II, 1957, 19);

Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461);

// Пестл. до ло́жка.

Дівчатам вже не до їжі.. Треба своє діло справляти; та, не бравшись за ложечки, і заспівали (Кв.-Осн., II, 1956, 74);

— Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (Коцюб., І, 1955, 454).

2. чого. Деталь деяких машин і знарядь.

Її [картоплю] добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в грунт без пропусків (Хлібороб Укр., 12, 1964, 13).

3. розм. Нижня частина грудей під ребрами.

Удар Зірченкові припав під ложечку, і той звалився, задихаючись (Воскр., Весна.., 1939, 37).

◊ Сса́ти (засса́ти, смокта́ти, засмокта́ти і т. ін.) під ло́жечкою — боліти, пекти у нижній частині грудей під ребрами.

— Ой, скупий же ви народ — армійські інтенданти!.. У вас під ложечкою ссе, коли треба розкошелитись (Руд., Вітер.., 1958, 172);

Проганяючи всякі злі думки, Євген Вікторович відчув, як знов засмоктало в нього під ложечкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 354).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me