ложечка

ЛО́ЖЕЧКА, и, ж.

1. Зменш. до ло́жка.

Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (І. Нечуй-Левицький);

Копачиха продає через треті руки старі капоти, сережки, ложечки й золоті п'ятірки (Б. Антоненко-Давидович);

Срібна ложечка нервово дзвонить об порцеляну, пані Зигмунтовська благальне дивиться на нас (Р. Горак);

// Пестл. до ло́жка.

Дівчатам вже не до їжі .. Треба своє діло справляти; та, не бравшись за ложечки, і заспівали (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Дайте мені, голубко, борщику трошки .. Хоч дві ложечки (М. Коцюбинський).

2. чого, техн. Деталь деяких машин і знарядь.

Картоплю добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в ґрунт без пропусків (з наук. літ.).

3. розм. Нижня частина грудей під ребрами.

Андрій дивиться з досадою на той “революційний” фасад рідного міста і його нудить під ложечкою (І. Багряний);

То був настрій, то було відчуття десь під ложечкою, десь у потилиці, у переніссі (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me