ложе

ЛО́ЖЕ¹, а, с.

1. заст., поет. Місце для спання; постіль.

– Діти! – Атта Троль гукає І качається по голім, Незастеленому ложі (Леся Українка);

Кой .. заходився .. вихваляти черлене шатро, дороге царське ложе під прозірним покривалом та оздоблені перлами й золотом похідні дзиґлики (І. Білик);

Після бучного весільного бенкету, як настала ніч, жінки одвели молоду на подружнє ложе і пішли (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

* У порівн. Блакитні тіні розкривали свою глибінь і приймали, як в м'яке ложе, Гафійчині думи (М. Коцюбинський).

2. геол. Заглиблення в ґрунті, камені, яким тече річка, струмок і т. ін.; річище, русло.

Здавалось, з гір потекла колись бистра вода і лишила по собі висохлі кам'яні ложа (М. Коцюбинський);

Коли ріка виробляє своє ложе, вона повільно знижує виступи дна (з наук. літ.);

// Твердий шар, тверда основа ґрунту.

Ішов [мандрівець] по вузькій, одягненій у камінь, вуличці, в ущелині, що мала тверде ложе і була розпечена, як казан (Валерій Шевчук);

Озимий ячмінь добре перезимовує лише тоді, коли насіння висівають у вологий ґрунт на тверде ложе (з наук. літ.).

◇ Лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́) див. лежа́ти;

(1) На сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), уроч.:

а) перебуваючи в стані, близькому до смерті.

– Де ти, Улю? Поглянь на свого Івана! Бачиш?.. – Заметався сержант на своєму смертному ложі (О. Довженко);

б) той, який помирає, або померлий, мертвий.

– Мій перший муж вінчався зі мною на смертельнім ложі, нагла недуга звалила його, і я довго, довго не могла того щирого гарного чоловіка забути (О. Кобилянська);

Ні для кого сказане Сірком не було таємницею, але слова старого кошового, мовлені на смертному одрі, кожному здавалися і вагомими і болючими (В. Малик);

(2) Прокру́стове ло́же, книжн.:

а) те, що виступає мірилом, під яке штучно або насильно підганяють що-небудь, пристосовуючи до нього.

Історичний підхід до вияснення причин і всіх можливих граней того чи того конфлікту не прокрустове ложе, не порятунковий рівень всіх і вся (з газ.);

б) надто серйозні, суворі вимоги, правила чого-небудь.

– А душі людей, загиблих, замучених .. їхні страждання не вкладаються в прокрустове ложе законів контрапункту, їхні стогони дужчі за урагани над материками й морями (П. Загребельний);

в) вузькі рамки, які що-небудь обмежують.

Велич Довженка не втиснути ні в яке групове прокрустове ложе, він належить всьому нашому мистецтву, всій літературі (О. Левада);

Дехто навіть нарікає на жанрову умовність, називаючи її “прокрустовим ложем” (із журн.);

Чому ж наші фільми втискують у прокрустове ложе демонстраційного часу? (з газ.).

ЛО́ЖЕ², а, с.

Дерев'яна частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, мисливської рушниці і т. ін.).

Гупнув ложем гвинтівки об долівку (Д. Бедзик);

Він [Філарет] біжить, затиснувши пітними долонями ложе рушниці, – готовий до всього (В. Дрозд).