1. Словник української мови в 11 томах

лопать

ЛО́ПАТЬ, і, ж., чого і без додатка.

1. Широкий плаский кінець чого-небудь.

Збільшити продуктивність праці [орача] можна було тільки за рахунок розширення лопаті наральника (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 399);

Валька добував усіх сил, щоб затримати лопать крила біля землі (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 46).

2. Робоча, плоскої форми частина гребних і повітряних гвинтів, а також коліс, весел і т. ін.

Вентилятор [двигуна] складається з чотирьох-шести лопатей (Підручник шофера.., 1960, 43);

Ожили лопаті. Заграли пінні буруни. Корабель зрушив з місця (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопать — ло́пать іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лопать — -і, ж., чого і без додатка. 1》 Широкий плаский кінець чого-небудь. 2》 Робоча, плоскої форми частина гребних і повітряних гвинтів, а також коліс, весел і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лопать — ЛО́ПАТЬ, і, ж., чого і без дод. 1. Широкий плаский кінець чого-небудь. Посередині ставка плив дядько в надувному гумовому човні, гребучи широкою лопаттю весла (Є. Словник української мови у 20 томах
  4. лопать — ЛО́ПАТЬ (плоска гребна частина весел, суднових коліс, повітряних гвинтів і т. ін.), ЛО́ПАТЕНЬ, ЛОПА́ТКА, ПЛИ́ЦЯ (гребного колеса). Невже він не побачить, як Дніпро падатиме на лопаті турбін, як пороги пірнуть під воду?.. (М. Словник синонімів української мови
  5. лопать — Лопать, -ті ж. 1) Лопасть весла. Мнж. 179. 2) = лотай. Лв. 97. Словник української мови Грінченка