1. Словник української мови в 11 томах

лопух

ЛОПУ́Х, а́, ч.

1. Бур’ян родини складноцвітих із широкими листками і чіпким суцвіттям з колючками; реп’ях.

Лопух розстилав своє широке зелене листя (Мирний, І, 1954, 255);

У низинах, залитих водою, витикався лапатий лопух (Збан., Сеспель, 1961, 361);

// тільки мн. Зарості цієї рослини.

Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (Коцюб., II, 1955, 394);

Висадився [дід] десантом.. та за хлівом у лопухах і замаскувався (Вишня, І, 1956, 253);

// Лист цієї рослини.

Лопух зорвала і накрила, Неначе бриликом, свою, Свою головоньку смутную (Шевч., II, 1953, 307);

*У порівн. — А ти чого вуха, мов лопухи на смітнику, розвісила? (Стельмах, І, 1962, 110).

2. перен., фам. Про некмітливу людину.

— Лопухом я буду, а не комсомольцем, коли не вирву Раю з пазурів секти! (Автом., Щастя.., 1959, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопух — лопу́х 1 іменник чоловічого роду рослина лопу́х 2 іменник чоловічого роду, істота простак; роззява фам. Орфографічний словник української мови
  2. лопух — див. дурний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. лопух — -а, ч. 1》 Бур'ян родини складноцвітих із широкими листками та чіпким суцвіттям з колючками; реп'ях. || тільки мн. Зарості цієї рослини. || Лист цієї рослини. 2》 перен., фам. Про некмітливу людину; простак, роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лопух — ЛОПУ́Х, а́, ч. 1. Бур'ян родини складноцвітих із широкими листками і чіпким суцвіттям з колючками; реп'ях. Лопух розстилав своє широке зелене листя (Панас Мирний); Лопух так дбайливо й догадливо розвісив своє листя... Словник української мови у 20 томах
  5. лопух — лопух вул. вбрання (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лопух — А, ч. Недотепа, пришелепуватий, наївний. Невже він не виграв її, лопух, пацан, недоносок (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  7. лопух — Дворічна рослина родини складноцвітих; листки вел.; суцвіття (т.зв. ріпки) мають гачкуваті закінчення; бур'ян; лікарська рослина. Універсальний словник-енциклопедія
  8. лопух — ЛОПУ́Х (бур'ян родини складноцвітих із широкими листками), ЛОПУШИ́НА розм., ЛОПУШИ́ННЯ розм. збірн., ЛОПУ́ШШЯ діал., ЛОПУШНЯ́К діал. Утрьох вони повільно пішли стежкою між лопухами й лободою по краю виселку (М. Словник синонімів української мови
  9. лопух — Лопу́х, -ха́; -пухи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лопух — Лопух, -ха́ м. раст. репейникъ, Arctium lappa. лови рибу, де лопух є. Ном. № 5897. Дметься, як жаба на лопуху. Ном. № 2500. ум. лопушо́к. Словник української мови Грінченка