лупати
ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам.
1. Те саме, що клі́пати 1.
— Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями (Мирний, І, 1954, 199);
Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Смолич, II, 1958, 61).
◊ Лу́пати очи́ма див. о́ко.
2. перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо).
Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис, 1864, № 567);
Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці (Мирний, III, 1954, 150).
ЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.).
[Козаки:] Ой, лучче [краще] б ми, запорожці, Круту гору лупали, Ніж у тюрмі, у кайданах, Шість літ пропадали (Н.-Лев., II, 1956, 465);
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить Вас!" (Фр., X, 1954, 48);
Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею, накидали на сани, возили (Горд., II, 1959, 319);
// Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь.
— Уже час у печі розпочинати, — сказала Христя, стоячи коло печі і лупаючи припічок (Мирний, І, 1954, 24);
//
Розбиваючи, ламати що-небудь. Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння грунтами й людьми (Панч, Гомон. Україна, 1954, 363).
Значення в інших словниках
- лупати — лу́пати дієслово недоконаного виду кліпати лупа́ти дієслово недоконаного виду колоти, відколювати Орфографічний словник української мови
- лупати — див. КЛІПАТИ. колупати, відколупувати, віддирати, відбивати, розбивати, ламати, розколювати, колоти. Словник синонімів Караванського
- лупати — див. дивитися; ламати; розбивати Словник синонімів Вусика
- лупати — I луп`ати-аю, -аєш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). || Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. || Розбиваючи, ламати що-небудь. || Бити, лупцювати. II л`упати-аю, -аєш, недок., фам. 1》 Те саме, що кліпати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лупати — ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам. 1. Те саме, що клі́пати 1. Спокійно й мовчки лежала дитина і все лупала та зиркала вгору оченятами, з котрих починала вже визирати іскра людської душі (І. Нечуй-Левицький); Він лупав обпаленими повіками, плямкав губами (Ю. Словник української мови у 20 томах
- лупати — лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата... Фразеологічний словник української мови
- лупати — КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Словник синонімів української мови
- лупати — Лупа́ти, -па́ю, -єш гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280. --------------- Лупати, -паю, -єш, одн. в. лупнути, -ну, -неш гл. Словник української мови Грінченка