лучок
ЛУЧО́К¹, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до лук.
Взяв він свій лучок і пішов із села блукати по горах та межи горами (Вас., II, 1959, 398);
*У порівн. Як напнутий лучок, Мов краєчок золотої писанки, Поміж хмар пливе молодичок — Молодісінький (Бичко, Простота, 1963, 46).
2. Частина інструмента, будовою і виглядом схожа на лук.
Дерев’яна частина лучкової пилки називається станком, або лучком (Стол.-буд. справа, 1957, 81).
ЛУЧО́К², чка́, ч., заст. Смичок.
В вікно заглянув: поза склом Віола стогне під лучком… Схиливсь над нею юнак-грач (Щог., Поезії, 1958, 286).
ЛУЧО́К³, чка́, ч., спец. Дерев’яна основа кавалерійського сідла.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лучок — лучо́к 1 іменник чоловічого роду лук лучо́к 2 іменник чоловічого роду смичок рідко лучо́к 3 іменник чоловічого роду дерев'яна основа сідла Орфографічний словник української мови
- лучок — I -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до лук. 2》 Частина інструмента, будовою і виглядом схожа на лук. II -чка, ч., заст. Смичок. III -чка, ч., спец. Дерев'яна основа кавалерійського сідла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лучок — ЛУЧО́К¹, чка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до лук. Стоять намети як біль біленькі – А в тих наметах сидить господар, Стрілочки струже і в лучок кладе (з народної пісні); Взяв він свій лучок і пішов із села блукати по горах та межи горами (С. Словник української мови у 20 томах
- лучок — СМИЧО́К, СМИК, ЛУЧО́К заст. Повести смичком по струнах. Словник синонімів української мови
- лучок — Лучо́к, -чка́ м. 1) ум. отъ лук. 2) Смычекъ. Лучок живицею помазав, та й до скрипки взявся. Харьк. Словник української мови Грінченка