люстратор
ЛЮСТРА́ТОР, а, ч., іст. Той, хто складав люстрації.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люстратор — Люстра́тор: — ревізор [20;III] — ревізор, контролер [IV] Словник з творів Івана Франка
- люстратор — люстра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- люстратор — -а, ч., іст. Той, хто складав люстрації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люстратор — див. контролер, ревізор Словник чужослів Павло Штепа
- люстратор — ЛЮСТРА́ТОР, а, ч., іст. Той, хто складав люстрації. Окольний город Лучеська, пер-вісний посад міста XII–XIII ст. (6 га), існував на місці пізнішого (з середини XIV ст.) Нижнього замку, або за термінологією люстраторів ХVI ст., “пригородка” (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- люстратор — Ревізор королівських маєтків Словник застарілих та маловживаних слів