люстратор
люстра́тор
-а, ч., іст.
Той, хто складав люстрації.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люстратор — Люстра́тор: — ревізор [20;III] — ревізор, контролер [IV] Словник з творів Івана Франка
- люстратор — люстра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- люстратор — див. контролер, ревізор Словник чужослів Павло Штепа
- люстратор — ЛЮСТРА́ТОР, а, ч., іст. Той, хто складав люстрації. Окольний город Лучеська, пер-вісний посад міста XII–XIII ст. (6 га), існував на місці пізнішого (з середини XIV ст.) Нижнього замку, або за термінологією люстраторів ХVI ст., “пригородка” (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- люстратор — Ревізор королівських маєтків Словник застарілих та маловживаних слів
- люстратор — ЛЮСТРА́ТОР, а, ч., іст. Той, хто складав люстрації. Словник української мови в 11 томах