люстра
ЛЮ́СТРА, и, ж. Підвісний освітлювальний прилад, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і оздоблену арматуру.
Люстри, золото, срібло… Так і сяє все, так і сяє… (Вас., І, 1959, 107);
Величезні люстри звисають звідти [з стелі] на ланцюгах просто над головами дядьків — розкішні, блискучі, мов із чистої річкової криги (Гончар, II, 1959, 176);
*У порівн. Сонце — мов люстра, повішена в небі, — грало, підвісками блискало, геть кришталем вигравало… (Тич., І, 1957, 270).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люстра — лю́стра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- люстра — -и, ж. Підвісний освітлювальний прилад, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і оздоблену арматуру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люстра — ЛЮ́СТРА, и, ж. Підвісний освітлювальний прилад, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і оздоблену арматуру. Люстри, золото, срібло... Так і сяє все, так і сяє... (С. Словник української мови у 20 томах
- люстра — (фр. < лат. — освячувати) Освітлювальний прилад з кількох свічок або висячих ламп, який грав значну роль у формуванні інтер'єра. Виник в XIV ст. у Фландрії у вигляді ріжків, підвішених до стелі. Згодом для їхнього прикрашення застосовувались кришталеві підвіски. Архітектура і монументальне мистецтво