1. Словник української мови у 20 томах

люстра

ЛЮ́СТРА, и, ж.

Підвісний освітлювальний прилад, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і оздоблену арматуру.

Люстри, золото, срібло... Так і сяє все, так і сяє... (С. Васильченко);

Величезні люстри звисають звідти [з стелі] на ланцюгах просто над головами дядьків – розкішні, блискучі, мов із чистої річкової криги (О. Гончар);

* У порівн. Сонце – мов люстра, повішена в небі, – грало, підвісками блискало, геть кришталем вигравало. (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люстра — лю́стра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. люстра — -и, ж. Підвісний освітлювальний прилад, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і оздоблену арматуру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. люстра — ЛЮ́СТРА, и, ж. Підвісний освітлювальний прилад, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і оздоблену арматуру. Люстри, золото, срібло… Так і сяє все, так і сяє… (Вас. Словник української мови в 11 томах
  4. люстра — (фр. < лат. — освячувати) Освітлювальний прилад з кількох свічок або висячих ламп, який грав значну роль у формуванні інтер'єра. Виник в XIV ст. у Фландрії у вигляді ріжків, підвішених до стелі. Згодом для їхнього прикрашення застосовувались кришталеві підвіски. Архітектура і монументальне мистецтво