1. Словник української мови в 11 томах

лікарка

ЛІ́КАРКА, и, ж. Жін. до лі́кар.

Стара мати кидається.. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Вовчок, І, 1955, 355);

Вона була педіатром, цебто лікаркою по дитячих хворобах (Ю. Янов., II, 1954, 64);

*Образно. О чарівнице! лікарко чудова! Ти [весна] кличеш жити й тих, хто жить не хоче (Сам., І, 1958, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лікарка — лі́карка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лікарка — -и, ж. Жінка-лікар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лікарка — ЛІ́КАРКА, и, ж. Жін. до лі́кар. Не я лікарка, сам Господь лікар (П. Чубинський); Стара мати кидається .. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Марко Вовчок); Тривога дужче обхоплює лікарку, й руки починають дрижати, коли вона береться за щипці (В. Словник української мови у 20 томах
  4. лікарка — лікарка : ◊ лі́карка жіночих неду́г мед. гінеколог (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. лікарка — Лі́карка, -рки, -рці; -карки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)