лікарка
ЛІ́КАРКА, и, ж.
Жін. до лі́кар.
Не я лікарка, сам Господь лікар (П. Чубинський);
Стара мати кидається .. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Марко Вовчок);
Тривога дужче обхоплює лікарку, й руки починають дрижати, коли вона береться за щипці (В. Винниченко);
Двері палати зачинилися за слідчим, потім з'явилася лікарка (О. Бердник);
За мною командир на бричці, а потім вже на возах інші поранені, лікарка, кухарі з кухнею (К. Гриб);
– Це Платонова сестричка. Лідуся. Вона в нас лікарка... Вона в нас – золоте серце (Люко Дашвар);
* Образно. О чарівнице [весно]! лікарко чудова! Ти кличеш жити й тих, хто жить не хоче (В. Самійленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лікарка — лі́карка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лікарка — -и, ж. Жінка-лікар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лікарка — лікарка : ◊ лі́карка жіночих неду́г мед. гінеколог (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- лікарка — Лі́карка, -рки, -рці; -карки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лікарка — ЛІ́КАРКА, и, ж. Жін. до лі́кар. Стара мати кидається.. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Вовчок, І, 1955, 355); Вона була педіатром, цебто лікаркою по дитячих хворобах (Ю. Янов., II, 1954, 64); *Образно. О чарівнице! лікарко чудова!... Словник української мови в 11 томах