лінивий

ЛІНИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний до лінощів, який не любить працювати, ухиляється від роботи; ледачий (у 1 знач.).

Лінивий ученик плачучи до школи йде (Укр.. присл.., 1955, 130);

Мати в ланку йде робить, А лінива дочка спить (С. Од., Вибр., 1957, 316);

// у знач. ім. ліни́вий, вого, ч. Той, хто лінується, не любить працювати, ухиляється від роботи.

Машиністом я роблю На електровозі І лінивих не люблю В себе на дорозі (Воскр., З перцем!, 1957, 201);

// до чого, на що. Який не бажає робити що-небудь, уникає чогось.

Денис ніколи не входив у суперечки, бо був лінивий на слово (Тют., Вир, 1964, 243);

// Який виражає, означає лінь.

З лінивими рухами одаліски вона потяглася, розпростувала гнучке молоде тіло, звелася й апатично обвела круг себе очима (Коцюб., І, 1955, 285);

Вона ніколи не дозволяла собі жити спокійно і тихо, найбільшим гріхом у житті вважала ліниве заспокоєння (Собко, Справа.., 1959, 280);

// Сповнений бездіяльності, лінощів.

Ліниве життя.

2. Який нешвидко, поволі робить щось, які-небудь рухи.

Іноді він прокинеться, помружить очі на вогонь.. і знову дрімає, як лінивий Рябко на прив’язі (Тют., Вир, 1964, 15);

// У якому виявляється млявість, повільність.

Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (Коцюб., І, 1955, 180);

Лінивий вітер лащився до ніг, чаклував щось у прим’ятій траві (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 109).

3. Виготовлений прискореним способом (про страву).

Ми уминали слідом за смачною ковбасою ліниві вареники (Досв., Вибр., 1959, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me