лінкуватий
ЛІНКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи лінивий.
Почала було Дора сама листа сорочити [писати], та щось не вийшло нічого.. Воно таки лінкувате..! (Л. Укр., V, 1956, 184);
— Я така була до діла прикидлива, що хлопець лінкуватий був, млявий, — я його було на плечах половину дороги на ниву й піднесу (Барв., Опов.., 1902, 223).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лінкуватий — -а, -е, розм. Трохи лінивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лінкуватий — ЛІНКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи лінивий. Почала було Дора сама листа сорочити [писати], та щось не вийшло нічого .. Воно таки лінкувате..! (Леся Українка); – Я така була до діла прикидлива, що хлопець лінкуватий був, млявий, – я його було на плечах половину дороги на ниву й піднесу (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
- лінкуватий — Лінкуватий, -а, -е Лѣнивый, довольно лѣнивый. Хлопець лінкуватий був, млявий. Г. Барв. 223. Словник української мови Грінченка