1. Словник української мови в 11 томах

лінь

ЛІНЬ¹, і, ж.

1. Те саме, що лі́нощі.

— Який молодий [Сава], а він перехитрить вам хоч би й якого заводіяку. Лише його лінь гризе мене (Коб., ІІ,1956, 22);

Лінь тікає діла, Як сонечка тьма; Лінь — се одур тіла; Одур — лінь ума (Граб., І, 1959, 567);

Труд найбільше шануй. Всі пороки з безділля і ліні (Криж., Під зорями.., 1950, 27);

Ірися щебетала: — Сидиш без діла і клюєш? Чи се на тебе лінь напала? (Котл., І, 1952, 214).

2. у знач. присудк. сл., з інфін., розм. Не хочеться, нема бажання.

Спати хочеться, а лягати лінь (Вас., І, 1959, 259);

Зупиняється кінь. Понокав Іван: — Що, вже їхати лінь? (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 149).

ЛІНЬ², я́, ч. Дуже міцний, тонкий канат, який звичайно вживається як корабельна снасть.

З буксира кинули тонкий лінь (Ю. Янов., II, 1954, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лінь — лінь 1 іменник жіночого роду лінощі лінь 2 іменник жіночого роду канат Орфографічний словник української мови
  2. лінь — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  3. лінь — I -і, ж. 1》 Те саме, що лінощі. 2》 у знач. присудк. сл., з інфін., розм. Не хочеться, нема бажання. II -я, ч. Дуже міцний, тонкий канат, який звичайно вживається як корабельна снасть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лінь — див. лінощі Словник чужослів Павло Штепа
  5. лінь — ЛІНЬ¹, і, ж. 1. Те саме, що лі́нощі. Але молодий монах не дозволяв собі навіть нею [тишею] подовгу тішитися, боячись ліні й празності, від котрої йдуть всі похоті й гріхи (М. Словник української мови у 20 томах
  6. лінь — (голл. lijn) тонкий канат (трос), сплетений з конопляних волокон вищої якості. Товщина Л. не більма за 25 мм. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. лінь — кому́ (ті́льки) не лінь (рідше лі́ньки), перев. зі сл. усі́, уся́кий і т. ін. Хто хоче, хто може; будь-хто, кожен. Нехай не грабують його (мужика) всі, кому не лінь (М. Стельмах); Обивателя смикав усякий, кому не лінь. Смикали.. Фразеологічний словник української мови
  8. лінь — ЛЕ́ДАРСТВО (відсутність бажання діяти, працювати), ЛІ́НОЩІ мн., ЛІНЬ, ЛЕДАРЮВА́ННЯ, ДАРМОЇ́ДСТВО зневажл., БАЙДИКУВА́ННЯ розм., ЛІ́НЬКИ мн., розм., БАГЛАЇ́ мн., розм. рідше. — Людина.. старіє на сьомому десятку літ. Словник синонімів української мови