1. Словник української мови в 11 томах

ліплений

ЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ліпи́ти 1.

Посудини, ліплені вільноруч, виготовлені з нечищеної глини (Археол., II, 1948, 105);

// У знач. прикм.

[Кембль:] Портрети лиш мальовані бувають, все ж ліплене і різьблене — кумир, а не портрет (Л. Укр., III, 1952, 31);

Очі з удаваною побожністю підводить [Стадницький ] угору, до ліплених амурів (Стельмах, Хліб.., 1959, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліплений — лі́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ліплений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ліпити 1). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ліплений — ЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ліпи́ти 1. Посудини, ліплені вільноруч, виготовлені з нечищеної глини (з наук. літ.); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. ліплений — Лі́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)