1. Словник української мови в 11 томах

літній

ЛІ́ТНІЙ¹, я, є. Прикм. до лі́то 1.

І в небі, й на землі було розлите розкішне щастя пишного літнього ранку (Н.-Лев., II, 1956, 87);

Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним (Довж., І, 1958, 65);

// Який буває влітку; теплий, гарячий.

Пахощі з липи, теплий холод, котрий, мов літня вода, обдавав Свирида кругом, — розбудили у його голові якісь незнайомі йому ще думки (Мирний, І, 1954, 281);

Смолистий дух у ніздрі б’є. Тут в травні літня вже задуха Обличчя жаром обдає (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 76);

// Який буває влітку.

У Настусі літні вакації тяглись ціле літо (Н.-Лев., IV, 1956, 227);

Відрядили Захара на літню практику на Україну, до Уманського лісництва (Ле, Право.., 1957, 93);

// Який використовується влітку, признач. для літа.

Літнє мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком (Л. Укр., II, 1951, 45);

На ногах мала [дівчина].. шнуровані черевики, літні, ..добре вже зношені (Фр., VI, 1951, 162);

Звістка про літнє обмундирування викликала захоплення всієї роти (Гончар, III, 1959, 327).

ЛІ́ТНІЙ², я, є. Який починає старіти; немолодий.

Він був вже літній чоловік, високий, широкоплечий (Н.-Лев., IV, 1956, 246);

В машині сидить німецький генерал. Літній, навіть старий (Ю. Янов., І, 1954, 151);

// Характерний для людини немолодої, що почала старіти.

Його літнє обличчя, з невеличкими українськими вусами, було захоплене своїми думками (Сміл., Пов. і опов., 1949, 18);

// Досить дорослий.

Уже Івасеві за двадцять років минуло. Парубок літній — час би вже й про жінку подумати (Мирний, II, 1954, 87);

На одній парті зо мною сидів літній балбес, син місцевого аптекаря — Юрка (Перв., Невигадане життя, 1958, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. літній — (середнього віку) немолодий, фам. підстаркуватий, жарт, підтоптаний. Словник синонімів Полюги
  2. літній — 1. Шановна редакціє “Хрещатика”! Ми, ветерани війни і праці, пенсіонери, інваліди, вже більше трьох років живемо під ганебною вивіскою “Будинок для людей похилого віку”. Соромимося її. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. літній — лі́тній 1 прикметник від: літо лі́тній 2 прикметник немолодий Орфографічний словник української мови
  4. літній — ЛІТНІЙ – ЛІТНИЙ Літній, -я, -є. Який стосується літа; немолодий: літній день, літня будівля, літня людина. Вітер смілий Легкокрилий Розганяє літній сон (Г. Літературне слововживання
  5. літній — р. літошній; (день) теплий, гарячий; (хто) уже немолодий, у літах, ф. підстаркуватий, пристаркуватий, підтоптаний, доходжалий, підстарий. Словник синонімів Караванського
  6. літній — див. підстаркуватий Словник синонімів Вусика
  7. літній — [л’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  8. літній — I -я, -є. Прикм. до літо 1). || Який буває влітку; теплий, гарячий. || Який використовується влітку, признач. для літа. Літній час — період з весни до осені... Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. літній — ЛІ́ТНІЙ¹, я, є. Прикм. до лі́то 1. І в небі, й на землі було розлите розкішне щастя пишного літнього ранку (І. Нечуй-Левицький); Був літній погожий ранок, коли я пересідав з вагона на драбинчастий візок до дядька (В. Словник української мови у 20 томах
  10. літній — лі́тній ледь теплий (ср, ст): Як тісто охолоне, вляти 12 дека дріжджів, розбити з ложочкою цукру і чверть літри літнього молока, трохи соли, вимішати і поставити, щоб тісто підросло (Нова хата) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. літній — літній (лѢтный) щорічний Словник застарілих та маловживаних слів
  12. літній — як торі́шній (поза́торішній) сніг, зі сл. потрі́бен, вплива́ти і под., ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, впливати). — Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (П. Фразеологічний словник української мови
  13. літній — ТЕ́ПЛИЙ (середній між гарячим і холодним), ОГРІ́ЙЛИВИЙ розм., ЛІ́ТЕПЛИЙ діал.; ЛІ́ТНІЙ (який буває влітку). День минав. Я блукав над берегом і лежав на теплому камені (Ю. Яновський); Огрійливе сонечко пробивалося крізь віти (К. Словник синонімів української мови
  14. літній — Лі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. літній — Літній, -я, -є 1) Лѣтній. А в дівчини словце як літнєє сонце. Чуб. V. 890. Літньої пори, тихими та теплими ночами. МВ. ІІ. 12. 2) Въ лѣтахъ; пожилой. Це коні літні. Н. Вол. у. Вона була вже літня бабуся. Переяс. у. Уже Йвасеві двадцять років минуло. Словник української мови Грінченка