літній

ЛІ́ТНІЙ¹, я, є.

Прикм. до лі́то 1.

І в небі, й на землі було розлите розкішне щастя пишного літнього ранку (І. Нечуй-Левицький);

Був літній погожий ранок, коли я пересідав з вагона на драбинчастий візок до дядька (В. Винниченко);

Претич спогадував літні дні перед десятьма роками, які дуже скидалися на нинішній літній день (І. Білик);

// Який відбувається, здійснююється і т. ін. улітку; теплий, гарячий.

* У порівн. А в дівчини словце, як літнєє сонце (П. Чубинський);

Пахощі з липи, теплий холод, котрий, мов літня вода, обдавав Свирида кругом, – розбудили у його голові якісь незнайомі йому ще думки (Панас Мирний);

От якби цю гілку та кинуть туди на глибоке, то всі черепашки відлипнуть .. І виповзуть всі на мілке, на літню воду (В. Близнець);

Навіть у найбільшу літню спеку в ньому [шатрі] панує м'яка прохолода (В. Чемерис);

Біля відчиненого через літню задуху вікна .. стояла Маруся, і німцю здалося, що вона бліда як примара (Люко Дашвар);

// Який буває влітку.

Літні канікули завжди пахли нам луговими травами, розігрітим піском (А. Дімаров);

– По-твоєму, ми мусимо повернутися в Тегеран і спокійно заявити, що наша літня практика не вдалася..? (П. Загребельний);

// Який використовують улітку, признач. для літа.

На ногах мала [дівчина] .. шнуровані черевики, літні, .. добре вже зношені (І. Франко);

Літнє мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком (Леся Українка);

Вони з Тимофієм одягли літні вишиті сорочки (М. Матіос);

Ми вибрали для мене .. колекцію тенісок .. і медово-жовті літні черевики (В. Кожелянко).

ЛІ́ТНІЙ², я, є.

Який починає старіти; немолодий.

Вона була вже літня бабуся (Сл. Б. Грінченка);

Він був вже літній чоловік, високий, широкоплечий (І. Нечуй-Левицький);

Літній казах, якому перейшло вже за п'ятдесят, є добродушна, але вельми скривджена в житті людина (Б. Антоненко-Давидович);

– Може б ви поїсти зайшли до мене, – запрошувала до себе воїнів літня жінка Фросина Мельник (М. Стельмах);

Менш ніж за півхвилини місіс Волш повернулася в супроводі худорлявого літнього чоловіка (О. Авраменко);

// Характерний для людини немолодої, що почала старіти.

Його літнє обличчя, з невеличкими українськими вусами, було захоплене своїми думками (Л. Смілянський);

// Досить дорослий.

Уже Івасеві за двадцять років минуло. Парубок літній – час би вже й про жінку подумати (Панас Мирний);

Майстерня стріла тишею, що виповняє пустки й оселі літніх парубків (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me