магістратура

Значення в інших словниках

1. магістратура — магістрату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. магістратура — -и, ж. 1》 У деяких країнах Західної Європи та в дореволюційній Росії – судове відомство; члени цього відомства. 2》 Термін виконання обов'язків магістрата, державного чиновника. 3》 іст. Збірн. до магістрат 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. магістратура — МАГІСТРАТУ́РА, и, ж. 1. Система підготовки магістрів (у 1 знач.) при вищих навчальних закладах. Сестра студіювала славістику в університеті, закінчила магістратуру (О. Словник української мови у 20 томах
4. магістратура — магістрату́ра (лат. magistratura) 1. У Стародавньому Римі – почесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали. 2. У сучасних буржуазних країнах загальна назва судових посад. Словник іншомовних слів Мельничука