магістратура

МАГІСТРАТУ́РА, и, ж.

1. Система підготовки магістрів (у 1 знач.) при вищих навчальних закладах.

Сестра студіювала славістику в університеті, закінчила магістратуру (О. Шугай);

Магістратура – це етап в отриманні вищої освіти (з мови документів);

// Структурний підрозділ навчального закладу, що забезпечує таку підготовку.

Сектор аспірантури, клінічної ординатури та магістратури є структурним підрозділом наукового відділу, основними функціями якого є організація підготовки науково-педагогічних кадрів (з навч. літ.).

2. У деяких країнах Західної Європи та в дореволюційній Росії – судове відомство; члени цього відомства.

Магістратура суддів навіть заборонила на дні свят будь-які арешти, в'язнів, що досі гнили в городській цюпі, повипускали на поруки (І. Білик);

Міста оточуються фортечними мурами та вежами, зводяться споруди адміністративного та громадського призначення – театри, будинки різних магістратур тощо (з наук. літ.).

3. іст. Збірн. до магістра́т 2.

Система магістратур була зумовлена державним устроєм римської цивільної общини, який виключав монархічний і бюрократичний характер управління (з навч. літ.).

4. збірн. У США – сукупність усіх державних чиновників.

У сучасних буржуазних державах термін “магістратура” означає сукупність всіх державних чиновників, а не тільки судових (США) (з навч. літ.).