1. Словник української мови в 11 томах

максималізм

МАКСИМАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю;

// Доведення яких-небудь вимог до максимуму.

Як у ствердженні хорошого, передового, так і в критиці негативного радянська література відрізняється максимальними вимогами до життя, до людей, так би мовити, художнім максималізмом (Талант.., 1958, 37).

2. іст. Крайня ліва напіванархічна терористична течія серед есерів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. максималізм — максималі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. максималізм — -у, ч. 1》 Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю. || Доведення яких-небудь вимог до максимуму. 2》 іст. Крайня ліва напіванархічна терористична течія серед есерів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. максималізм — Надмірність Словник чужослів Павло Штепа
  4. максималізм — МАКСИМАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю. Це порівняння особливо приваблювало своїм максималізмом: точність поета має дорівнювати точності канатохідця (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. максималізм — максималі́зм (від лат. maximalis – найбільший) впадання в крайність при вимозі чогось надмірного. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. максималізм — Максималі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. максималізм — рос. максимализм впадання у крайнощі, найбільша, надмірна вимога чогось. Eкономічна енциклопедія