1. Словник української мови в 11 томах

малюк

МАЛЮ́К, а́, ч., розм. Мала дитина.

— А щодо опікунства над цими малюками, — сказав суддя, звертаючись до господаря, — то мусите звертатись до опікунчого [опікунського] суду (Фр., VI, 1951, 199);

Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183);

// Молодший школяр.

Старшокласники йшли поважно, про щось перемовляючись, а малюки ідуть-ідуть та й спиняться, посперечаються або заведуть якусь гру і вже тільки згодом, опам’ятавшись, кинуться бігцем до школи (Збан., Переджнив’я, 1955, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. малюк — малю́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. малюк — Маля, мала дитина, дитя; (не в школі) дошколя, (у школі) молодший школяр. Словник синонімів Караванського
  3. малюк — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. малюк — -а, ч., розм. Мала дитина. || Молодший школяр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. малюк — МАЛЮ́К, а́, ч., розм. Мала дитина. – А щодо опікунства над цими малюками, – сказав суддя, звертаючись до господаря, – то мусите звертатись до опікунчого [опікунського] суду (І. Словник української мови у 20 томах
  6. малюк — МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ розм., ДИТЯ́ТКО пестл., ДИТИНЯ́ пестл., ПЕРВО́ЛІТОК розм., ГОЛОПУ́ЦЬОК (ГОЛОЦЮ́ЦЬОК) фам., ПУ́ЦЬВІРІНОК фам.; МАЛЮ́К розм., ДИТИ́НКА пестл., ЛЯ́ЛЯ розм., ЛЯ́ЛЬКА розм., КАРАПУ́З жарт. Словник синонімів української мови
  7. малюк — Малю́к, -ка м. Мальчикъ, маленькій. Може тепер і не так: я ще малюком туди заглядав. Св. Л. 24. Словник української мови Грінченка