1. Словник української мови в 11 томах

манірка

МАНІ́РКА, и, ж.

1. Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується.

Старий служивий простягає манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98).

2. рідко. Те саме, що казано́к 2.

— Та ж служили з ним ще в царських уланах, не одну кашу.. з’їли з одної манірки (Ле, В снопі.., 1960, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манірка — мані́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. манірка — -и, ж. 1》 Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується. 2》 рідко. Те саме, що казанок 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манірка — Їдунка, кухоль, див. фляшка Словник чужослів Павло Штепа
  4. манірка — МАНІ́РКА, и, ж., заст. Похідна металева фляжка з кришкою у формі склянки, що загвинчується. Перед ними був стіл, застелений мапами й газетами, на яких стояли манірка, польовий телефон, чорнильниця (І. Словник української мови у 20 томах
  5. манірка — КАЗАНО́К (невелика металева посудина з дужкою та накривкою, в якій варять страву в польових умовах або з якої їдять), КОТЕЛО́К розм., КІ́ТЛИК діал., КОТЕ́ЛИК діал., МАНІ́РКА діал. Весь обід для роти цілком вмістився у кількох казанках (В. Словник синонімів української мови