маніритися
МАНІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок. Поводитися манірно; маніжитися (у 1 знач.).
Жінка вже літня, а чогось маніриться, прикриває рота хустинкою, ніби їй п’ятнадцятий рік щойно пішов (Вільде, На порозі, 1955, 198);
— Чи я ж не принадна? — манірячись, поспитала Настя-Дарина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 365);
// Примушувати себе довго просити (до столу тощо).
Його хазяйка мила Сипучої для нас картоплі наварила, Та дещиця і в нас у рюкзаках була, Тож, не манірячись, ми сіли до стола (Рильський, Сад.., 1955, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маніритися — мані́ритися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- маніритися — МАНІЖИТИСЯ; церемонитися. Словник синонімів Караванського
- маніритися — -рюся, -ришся, недок. Поводитися манірно; маніжитися (у 1 знач.). || Примушувати себе довго просити (до столу тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- маніритися — Кривулятися, викривулятися, викривулитися, накривулятися, накривулитися, покривулятися, покривулитися, скривулятися, скривулитися, маніжитися, виманіжуватися, виманіжитися, зманіжуватися, зманіжитися, позманіжуватися, наманіжуватися, наманіжитися... Словник чужослів Павло Штепа
- маніритися — МАНІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок. Поводитися манірно; маніжитися (у 1 знач.). Жінка вже літня, а чогось маніриться, прикриває рота хустинкою, ніби їй п'ятнадцятий рік щойно пішов (Ірина Вільде); – Чи я ж не принадна?... Словник української мови у 20 томах
- маніритися — МАНІ́РИТИСЯ (поводитися неприродно), МАНІ́ЖИТИСЯ, ПИША́ТИСЯ. Його хазяйка мила Сипучої картоплі наварила, Та дещиця і в нас у рюкзаках була, Тож, не манірячись, ми сіли до стола (М. Рильський); (Кряж:) Час потрібний... Сам знаєш, дівчина. Словник синонімів української мови
- маніритися — Мані́ритися, -рюся, -ришся, -ряться; не мані́рся, не -ні́ртеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- маніритися — Маніритися, -рюся, -ришся гл. Жеманиться. Словник української мови Грінченка