1. Словник української мови в 11 томах

манірний

МАНІ́РНИЙ, а, е. Позбавлений простоти та природності.

— Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (Н.-Лев., II, 1956, 63);

Увіходить немолода, носата, але манірна дама, надто пишно, але без смаку вдягнена, напудрена і нарум’янена (Коч., II, 1956, 193);

Бранко зараз же вловив фальш в Олиному манірному вигуку (Вільде, Сестри.., 1958, 515);

// З витонченими манерами (у 2 знач.).

Куліш манірний, красивий, самозакоханий, як завжди, пишномовно зустрів Тараса (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 396).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манірний — мані́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. манірний — Маніжний, церемонний, дзиґльований, с. тонний, світський. Словник синонімів Караванського
  3. манірний — -а, -е. Позбавлений простоти і природності. || Порушення поведінки, що характеризується неприродністю та химерністю рухів і міміки. || З витонченими манерами (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манірний — Удаваний, неприродній, див. маніритися Словник чужослів Павло Штепа
  5. манірний — МАНІ́РНИЙ, а, е. 1. Позбавлений простоти та природності. – Пане Ястшембський! наші вельможні панни такі манірні, такі тонні та скучні! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. манірний — МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ розм., ЖАНТИ́ЛЬНИЙ розм., заст. — Ходичин син — кращий за цього манірного франта Криштофа (З. Словник синонімів української мови
  7. манірний — Мані́рний, -на, -не церемо́нний = мані́рний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. манірний — Манірний, -а, -е Манерный. Наші вельможні пани такі манірні. К. Словник української мови Грінченка